|
Спільнота Св. Егідія |
|
|
|
Служіння миру та гуманізації світуДружба з бідними допомогла Спільноті краще зрозуміти, чому війна є матір’ю бідності. І тому любов до бідних в багатьох ситуаціях стала означати працю заради миру, захист миру там, де він під загрозою, допомогу у його відновленні, сприяння діалогу в тих місцях, де шлях переговорів втрачено. Слабкими засобами цього служіння миру та примиренню є молитва, слово, співпереживання тяжких ситуацій, організація зустрічей та діалогу.
Можливо, саме цими аспектами своєї діяльності найбільш відома Спільнота в усьому світі, саме про них іноді говорять у ЗМІ, але часто забувають при цьому наголосити на постійній допомозі бідним, на євангельській вкоріненості цієї діяльності. Деякі з членів Спільноти стали справжніми посередниками у вирішенні братовбивчих конфліктів. Один з них тривав понад 10 років, як це було у випадку з Мозамбіком, а інший понад 30, як у Гватемалі. Африка, що страждає від війни, біль Балкан та інших країн є в пам’яті та в центрі турбот і діяльності Спільноти. Завдяки цьому досвіду народилася віра Спільноти у “слабку силу” молитви та можливість змін без насильства — за допомогою переконування. Такими є принципи життя самого Господа Ісуса, якого ми хочемо наслідувати в усьому.
Через це Спільнота докладає постійних зусиль заради служіння екуменічному та міжрелігійному діалогу. З 1987 року Спільнота працює на міжнародному рівні, підтримуючи зборами, зустрічами та молитвами так званий “дух Ассізі”.
Інші гуманітарні ініціативи мають те саме євангельське коріння та пропонуються Спільнотою всім людям доброї волі, незалежно від віросповідання. Це, наприклад, рух проти використання протипіхотних мін, допомога біженцям та жертвам війни чи нестатку (як у випадку із Південним Суданом, Бурунді, Албанією та Косово), або ж заходи з метою підтримки населення (в уражених нещодавно від урагану Мітч регіонах Центральної Америки), або звільнення з рабства людей в місцях, де ще й досі використовується ця антигуманна практика.
|