Спільнота Св. Егідія

Дружба з бідними

Третьою визначальною “справою” Спільноти, принципово важливою основою і щоденною працею від самого початку, є служіння бідним, що втілюється в дружбі. Перші студенти, що 68-го року об’єдналися навколо слова Божого, відчули, що Євангеліє не можна переживати на відстані від бідних: передусім Євангеліє є доброю новиною для бідних. Так народилося перше служіння Спільноти - «Школа для всіх» (на той час вона ще не мала імені Святого Егідія). Вона одержала цю назву, оскільки була чимось більшим, ніж “група подовженого дня” для дітей емігрантів з римських бараків, таких як Чінодромо, що розташовувався уздовж Тибру, в південній частині Рима. З того часу «Школи для всіх» продовжують зростати як у Римі, так і в містах, в яких народилася Спільнота. В них з особливою увагою ставляться до найбільш упосліджених дітей та до дітей, що виховуються у складних умовах.

IЯк читаємо у 25 главі Євангелія від Матвія, ця дружба відкрита для всіх бідних: інвалідів (фізично і розумово відсталих), для людей без постійного місця проживання, іммігрантів, смертельно хворих; вона відкрита для людей, що живуть у різних обставинах: у в’язниці, в будинку для престарілих, у кочовому таборі, в таборі для біженців. Протягом цих років розвинулася особлива чутливість до кожного прояву бідності, давньої чи відносно нової, до бідності в нетрадиційному розумінні, як скажімо, до бідності старих самотніх людей у багатих європейських країнах.

Спільнота бачить себе у братах найбідніших та найменших, без винятків, і саме тому вони є для неї повноцінними членами родини. Скрізь, де є спільнота Св. Егідія, від Рима до Сан-Сальвадора, від Камеруну до Бельгії, в Україні чи в Індонезії, є завжди дружба і приязнь до бідних. Немає жодної спільноти настільки молодої, бідної чи слабкої, яка б не могла допомогти іншим бідним. Це милостиня вдовиці, що має велику вагу в очах Господа (Мр. 12, 41).