Друзі Спільноти Святого Егідія запросили у відпустку людей похилого віку з пансіонату на Лісовому масиві, з Буднику ветеранів сцени у Пущі-Водиц та двох одиноких бабусь, щоб разом провести кілька днів.
Нас дуже гостинно прийняли у Вищій духовній семінарії у Ворзелі, приготували нам чудові кімнати і сестри готували дуже смачну домашню їжу.
В ці дні кожен займався своїми справами. Діти -- допомагали своїм літнім батькам, дідусі і прабабусі доглядали онуків. Онуки намагалися втекти від усіх. Всі разом збирали суниці і насолоджувались лісним повітрям та літнім сонечком. Погода була просто чудова. Серед нас був Віталік, мій одноліток, через хворобу він пересувається у інвалідному візочку. Віталік завоював своєю відкритістю, ніжністю і делікатністю наших дівчат.
Дні проходили у буденних справах: сходити разом в магазин, накрити у столовій і помити після себе посуд, відвідати кафе, поїсти разом морозиво, сходити з дідусем у «бар» подивитися футбол, допомогти помитися наймолодшим і найстаршим. Постригтися у перукаря. Такі прості речі, що ми ніколи не помічаємо набувають справжньої цінності для тих, хто позбавлений родини.
Чудеса бувають. Їх плекають і будують вірною дружбою!